Однак дійсно катастрофічною ситуація стала після масштабного вторгнення російських окупантів. Для кращого розуміння виділимо кілька основних сфер, у яких вони чинили та продовжують чинити злочини проти довкілля.

У передчутті апокаліпсиса, або Ядерний тероризм

З перших днів масштабної війни росія вдається до ядерного тероризму. Йдеться не лише про залякування «червоною кнопкою». 24 лютого окупанти захопили Чорнобильську АЕС, а 4 березня — Запорізьку. Остання має шість енергоблоків, що робить її найбільшою атомною електростанцією в Європі. Попри це вона досі стає ціллю російських обстрілів, а її персонал залишається у заручниках. Це може спричинити радіаційну катастрофу, з наслідками якої стикнеться не лише Україна, а й увесь світ.

Крім того, 19 вересня росія обстріляла Південноукраїнську АЕС. Навіть у нашій області були потенційно небезпечні інциденти. Наприклад, 25 квітня над водоймою-охолоджувачем Хмельницькою АЕС пролітала російська ракета.

Реальні ж проблеми спричинило перебування окупантів у Чорнобильській зоні. Використання ними важкої військової техніки спричинило підняття радіоактивного пилу. Він може довго осідати та становити небезпеку. Також за час окупації ворог зчиняв пожежі у зоні відчуження.

Втім, ядерна загроза не вичерпується атомними електростанціями. Наприклад, ворог обстрілював харківську ядерну установку «Джерело нейтронів», а у Чернігові — онкологічний диспансер, де теж є джерела іонізуючого випромінювання.

Забруднення повітря — причина різноманітних захворювань і кліматичних змін

Будь-які обстріли — це вже шкода довкіллю. Через спричинені ними пожежі у повітря потрапляють небезпечні речовини. Вони можуть спричиняти різноманітні алергії, астми, серцево-судинні та онкологічні захворювання. Особливо, коли йдеться про викиди аміаку, хлору, азоту… Такі катастрофи можуть забрати багато життів. Забруднення повітря також пришвидшує кліматичні зміни. Тобто йдеться про планетарний масштаб таких воєнних злочинів.

У цьому розрізі найбільш небезпечними стають вибухи на нафтобазах і хімічних підприємствах. Прикладами останнього можуть бути обстріли заводу «Сумихімпром» і цистерн з азотною кислотою в Рубіжному Луганської області.

На території Хмельниччини окупанти теж обстрілювали нафтобази. За інформацією Держекоінспекції у Хмельницькій області, внаслідок однієї з таких пожеж згоріло 683 тонни нафтопродуктів. Завдану довкіллю шкоду оцінили у 6 мільйонів 22 тисячі 417 гривень.

Небезпечна вода

Забруднення води теж сприяє виникненню у людей низки хронічних захворювань. Тож завдана росіянами шкода водним ресурсам — ще один беззаперечний злочин. Одним з останніх найбільш помітних випадків став ракетний удар по дамбі у Кривому Розі. Місто почало затоплювати й потекли руді ріки, насичені відходами від металургійної промисловості.

Загалом прориви дамб — це дуже небезпечні ситуації. Йдеться про затоплення не лише земель, а й цілих сіл і міст. Під час таких катастроф можуть загинути люди, а у воду потрапити небезпечні речовини з промислових підприємств, септиків, кладовищ… Також слід розуміти, що під час горіння техніки отруйні речовини потрапляють не лише у повітря, а й у ґрунтові води.

Не менш катастрофічною є ситуація з морями. Вже є випадки масової загибелі дельфінів через високий вміст отруйних речовин у воді. А якби хімікати з «Азовсталі» вилилися в Азовське море, там би загинула більшість фауни. Від цього постраждали б самі росіяни, які ловлять там рибу.

Україна має вимагати відшкодування завданих збитків

Звісно на цьому завдані нашому довкіллю збитки не вичерпуються. Загалом від збройної агресії росіян постраждали понад 80 квадратних кілометрів землі. Це й засіяні снарядами поля, спалені ліси, окуповані заповідники…

Тому для України надзвичайно важливо максимально документувати різні екологічні злочини. Це дозволить через міжнародні суди стягнути репарації з агресора. Юристи говорять, що найбільш дієвим способом змусити росію заплатити є створення аналога Нюрнберзького процесу. Злочини проти довкілля, які є серйозним звинуваченням, мають увійти у загальний пакет злочинів проти України. Потрібно буде чітко показати, скільки саме людей постраждали, які збитки були завдані тваринному й рослинному світам та економіці. А також потрібно буде довести, скільки саме це коштує.

На жаль, коли ми говоримо про шкоду завдану екології, — це не те, що можна компенсувати грошима. Якщо розбомбили школу, її можна відбудувати. Натомість для відновлення спаленного лісу знадобляться десятиліття та навіть століття. А деякі екосистеми назавжди залишаться втраченими. Це ж стосується потенційних проблем зі здоров’ям. Тому грошова оцінка завданих довкіллю збитків — вкрай важка.

Також важливо, щоб про подібні злочини окупантів знали не лише українці, а й у світі. Держави мають кордони, а довкілля — ні. Якщо у нас відбувається екологічна катастрофа, то вона може спричинити жахливі наслідки у різних країнах.

​

​

​

Автори: Артур Кокаревич, Андрій Ящишен